Захисник Незалежності
«Я завжди себе вважав українцем. Це моє», – починає розмову Володимир «Різдво», військовослужбовець 152 окремої механізованої бригади, – «Так просто склалося, що моє покоління виросло в країні, в якій довгий час не було української мови та наголосу на те, що ти українець. Я вважаю, що кожен, хто вважає себе українцем, повинен захищати свою Батьківщину».
Володимир родом з Київщини, у цивільному житті працював водієм. «23 лютого 2022 року я святкував свій День народження в родинному колі. Зранку 24 лютого розбудили вибухи авіації. Я вже розумів, що почалося повномасштабне вторгнення. Тож я зібрав речі та пішов в найближчий територіальний центр комплектування, було прийняте рішення захищати Батьківщину. До цього я мав тільки досвід строкової служби тридцятирічної давнини».
Володимир звільняв Київщину навесні 2022 року та дійшов зі своїм підрозділом до Херсонщини, де отримав поранення. Згодом долучився до лав 152 окремої механізованої бригади.
На запитання за рахунок чого Україна вистояла на початку повномасштабного вторгнення, військовослужбовець відповідає: «Я так скажу, те, що я бачив, з самого початку – більша частина чоловіків віком за 30 йшли добровільно, ніхто нікого не примушував йти на захист Батьківщини. Я мало бачив хлопців, яким 20-25 років. Були такі, що їх і не брали через вік. То це були і є справжні Герої України, на них трималось дуже багато всього. Вони усвідомлювали, що їм потрібно робити та як їм потрібно діяти в тих обставинах. Всі розуміли і робили свою справу за покликом своїх предків. Ми воюємо за свою Незалежність та право на вільне життя. Ті, хто пішов першими, добровольці воювали на силі духу, з бажанням знищити ворога та звільнити свою Країну від нечисті».
Ділиться Володимир і тим, що йому допомагає підтримувати його бойовий дух: «Головне – моя сім’я. Це найголовніше, що мене надихає. В думках постійно з ними. А також наш колектив – дуже гарно ладимо. Ми, як одна сім’я, один одного підтримуємо».
Продовжуючи розмову запитали у військовослужбовця, що для нього буде Перемогою України: «Для мене Перемогою буде закінчення війни та швидке повернення всіх військовослужбовців до їхніх родин. І будь-яка війна закінчується перемовинами. Але що саме боляче – багато хлопців заплатили за це своїм життям, та ніякі перемовини, ніякі території чи вибачення нам їх ніколи не повернуть».
Закінчуємо спілкування запитанням до Воїна про плани на майбутнє: «Після Перемоги в мене багато планів та справ. Найголовніше – це провести якомога більше часу зі своєю родиною. Хочу свій садок, в мене є своя ділянка для цього. Ще не знаю – черешню чи абрикос висадити. Також хочу переїхати з міста на Черкащину – Батьківщину Т.Г. Шевченка. Там неймовірні місця та краєвиди. І там насолоджуватись життям зі своєю сім’єю».
Служимо Українському народові!
152 окрема механізована бригада 🇺🇦
