Захисник Незалежності
«У нас є шанс один раз на сотню років, щоб побороти цю російську навалу і загнати їх в те болото, де вони повинні сидіти й звідки вони вилізли», – розповідає військовослужбовець 152 окремої механізованої бригади Дмитро. «У нас є своя згуртованість – один за одного. Коли потрібно, дійсно стає питання життя і смерті, яке було 24 числа, прокидається таки козацький дух і ми відроджуємо те, що російська федерація, а до цього їхня імперія, хотіла в нас викорінити. Це у нас в генах. Ідентичність та козацький дух, так що я вважаю, що їм таке ніколи не вдасться і ми їх поховаємо».
Родом Дмитро з Житомирщини, в цивільному житті працював системним адміністратором. Зі школи займався вокалом, в університеті пішов на хор і паралельно продовжував сольну кар’єру. Брав участь у телевізійних проєктах, їздив на всеукраїнські та міжнародні змагання. «Я багато чим займався, і рукопашним боєм, волейбол, футбол. Це все було як хобі. Я розумів, що перед усім я буду займатися справою по радіотехніці – там я себе бачив».
Про службу Дмитро розповідає, що йому пощастило: «Я займаюся тим, що вмію робити. Мені це подобається. Вважаю, що я на своєму місці та займаюся тією справою, яка мені підходить у військовій сфері», – підкреслює військовослужбовець. «Крім того, є підтримка і взаєморозуміння. У нас дуже багато побратимів, які дійсно є професіоналами своєї справи. Всім доводиться вчитися, і слава Богу, що є у кого запитати поради та деталі, які завжди є у будь-якій сфері. Підтримка дуже допомагає».
Щодо питання мобілізації Дмитро відповідає: «Кожен сам вирішує, як йому жити. Є Конституція, і є те, що людина повинна зробити в цій країні. Якщо йдеться про її захист, то людина повинна захищати. І не всі повинні бути на фронті. Мають бути професіонали, які будуть в тилу і забезпечувати нас всім цим. Я тут особисто для того, щоб захистити свою сім’ю, виконати обов’язок перед Батьківщиною, перед громадою, перед своїми побратимами», – та продовжує тему відносин цивільних та військовослужбовців: «Суспільство повинно бачити військових, вітати їх і тішитися, що ми серед них, як це було на початку повномасштабного вторгнення. Ми всі – Сили оборони України. Наприклад, в Ізраїлі немає цивільних людей – є солдати на 11-ти місячній відпустці».
На питання, що для нього перемога України, військовослужбовець відповідає: «І як громадянин, і як військовий, хочу, щоб ми перемогли їх на полі бою. Та кордони визначені ООН на 1991 рік. Це наша земля, нам чужої не треба, ми захищаємо свою землю. Після перемоги нам потрібно перебудувати систему управління в державі та подолати корупцію. Якщо ми не змінимося самі всередині і не змінимо наш світогляд, то прийде час і нашою слабкістю знову хтось захоче скористатися. Ми маємо стати сильнішими всередині».
Після перемоги Дмитро першим ділом хоче возз’єднатися з сім’єю: «Хочеться бути зі своєю сім’єю. У нас таке сильне сімейне вогнище. І зараз трохи важко бути на віддалі, але нічого. Я все розумію, і вони все розуміють. Хочу побажати нам швидкої Перемоги. Ми повинні йти до кінця і все у нас буде добре!»
Будь собою. Обирай шлях захисника!
Служимо Українському народові!
152 окрема механізована бригада 🇺🇦
