112 років тому, 18 березня 1913 року, у Львові зібрані з ініціативи українських діячів Галичини збори, проголосили створення українського військового товариства «Січові стрільці».
Головним отаманом «Січових стрільців» було обрано Володимира Старосольського, його заступником — осавулом — Дмитра Катамая.
У перші місяці після зборів стрілецькі товариства швидко поширилися по всій Галичині. За короткий час було організовано стрілецькі чоти, сотні, курені, фахові офіцерські школи та близько 50 товариств «Січових стрільців».
6 серпня 1914 року у львівській газеті «Діло» з’явилося звернення Головної Української Ради “до всього українського народу”, в якому проголошувалась необхідність утворення полків українських добровольців під назвою Українські Січові Стрільці (УСС). Протягом двох тижнів відгукнулося 28 тис. добровольців, але на збірку УСС у Стрию наприкінці серпня – на початку вересня 1914 зійшлося тільки 10 000, бо деякі повіти Галичини вже були захоплені російською армією. Австрійський уряд і польські політичні кола, побоюючись створення українського війська, обмежили чисельність до 2,5 тис. стрільців.
Важливо, що Січові стрільці дали клятву слугувати українському народові
У 1916 році Українські Січові Стрільці зупиняють російський контрнаступ. Після боїв легіон вивели на відпочинок та поповнення. Для гартування духу стрільці заснували Орден Залізної Остроги. Прапор ордену був червоно-чорний. Червоний колір – емоції, чорний – думка. Гербом ордену – острога, яка символізувала самодисципліну.
152 окрема єгерська бригада перебрала традиції, гасло та історичну символіку першої збройної української формації у ХХ ст. – Легіону Українських Січових Стрільців.
Найбільш відомою та легко впізнаваною відзнакою УСС була «чічка» – кругла кокарда з матерії в національних синьо-жовтих кольорах, яку носили збоку на солдатських та офіцерських кепі.
Ще одним символом є образ «Залізної остроги»
152 окрема єгерська бригада
Сухопутні війська ЗС України
